Без ЕКМО сучасна трансплантація легень неможлива. У доступності та налагодженості процедури криється секрет успішності цієї сфери трансплантології.

Яка потреба у трансплантаціях легень у всьому світі та в Україні зокрема?

Глобальний попит на трансплантацію легень неухильно зростає протягом останніх двох десятиліть, що зумовлено зростанням поширеності термінальних стадій легеневих захворювань, таких як ХОЗЛ, ідіопатичний легеневий фіброз, муковісцидоз та легенева артеріальна гіпертензія. За даними Міжнародного товариства трансплантації серця та легень (ISHLT), щорічно у світі проводиться понад 4500 трансплантацій легень, і ця кількість продовжує зростати. Однак ця цифра становить лише частину фактичної потреби. Тисячі пацієнтів залишаються в списках очікування, багато з них, на жаль, помирають до того, як донорська легеня стає доступною.

У розвинених країнах, таких як Сполучені Штати, Німеччина та Австралія, моделі інфраструктури та фінансування забезпечують відносно широкий доступ до трансплантації легень. Натомість Україна історично стикалася з численними перешкодами, включаючи брак фінансування, обмежену інфраструктуру трансплантації та політичні виклики. Однак останніми роками спостерігаються багатообіцяючі зрушення. Міністерство охорони здоров'я України збільшило інвестиції в програми трансплантації, а українські медичні центри почали успішно проводити трансплантації нирок, серця та печінки, тож черга неминуче має дійти й до легень.

«Україна вступає в новий етап, де доступ до життєво важливих процедур, таких як трансплантація легень, стає національним пріоритетом», – каже доктор Олександр Ніконенко, один з провідних хірургів-трансплантологів країни.

Ключовими факторами, що впливають на попит в Україні, є:

• Висока захворюваність на хронічні захворювання легень через забруднення навколишнього середовища та куріння.

• Збільшення виживання у відділеннях інтенсивної терапії, де пацієнти з важким ураженням легень переживають гострі фази, але залишаються з незворотними пошкодженнями.

• Зростання національної обізнаності та кампаній з реєстрації донорів трансплантатів.

Які техніки, підходи та технології необхідні для трансплантації легень?

Трансплантація легень є однією з найскладніших та ресурсоємних процедур у сучасній медицині. Успіх залежить від міждисциплінарного підходу, що включає найсучасніші хірургічні методики, точну діагностику та досконалий післяопераційний догляд. Мета полягає не лише в заміні несправного органу, а й у відновленні функціональної дихальної здатності та покращенні якості життя на довгі роки.

Технології та методи, необхідні для трансплантації легень, включають:

• Високороздільна візуалізація (КТ, ПЕТ) для підбору донора та реципієнта та передопераційного планування.

• Системи збереження легень донора, такі як ex vivo перфузія легень (EVLP), які дозволяють оцінити та відновити легені маргінального донора.

• Імуносупресивні протоколи, адаптовані для кожного пацієнта, щоб зменшити ризик відторгнення без шкоди для загального імунітету.

• Розширена вентиляційна підтримка під час та після операції, включаючи штучну вентиляцію легень та ЕКМО (екстракорпоральна мембранна оксигенація).

• Інтраопераційний моніторинг серця та легень, включаючи черезстравохідну ехокардіографію та катетеризацію легеневої артерії.

«Найважливішим аспектом сучасної трансплантації легень є інтеграція периопераційних технологій, які захищають як пацієнта, так і трансплантат», – зазначає професор Мартін Гленвілл, світовий лідер у галузі інновацій у трансплантації.

Операційні протоколи також повинні включати:

* Ретельну хірургічну техніку, особливо під час анастомозування делікатних бронхіальних та судинних структур.

* Підготовку команди відділення інтенсивної терапії до лікування післяопераційних ускладнень, таких як первинна дисфункція трансплантата (ПДТ), інфекції або гостре відторгнення.

* Інструменти телемедицини та штучного інтелекту для подальшого спостереження та раннього виявлення ускладнень.

Підкреслюючи зростаючу світову тенденцію, кілька центрів зараз впроваджують роботизовану допомогу та 3D-друк для планування хірургічних втручань, що може ще більше підвищити точність та результати.

Трансплантація легень – це не просто хірургічна процедура; це високо скоординована технологічна екосистема, де інновації, навчання та інтенсивна терапія поєднуються, щоб рятувати життя. 

Яка роль ЕКМО у трансплантації легень?

ЕКМО (екстракорпоральна мембранна оксигенація) стала незамінним інструментом у трансплантації легень, який використовується як місток до трансплантації, так і як периопераційна та післяопераційна підтримка. Вона забезпечує повну або часткову серцево-легеневу підтримку, дозволяючи критично хворим пацієнтам стабілізуватися в очікуванні відповідного донора, а також захищає пацієнтів під час трансплантації та відновлення.

ЕКМО відіграє кілька важливих ролей у трансплантації легень:

- Міст до трансплантації: Пацієнти з термінальною стадією дихальної недостатності, які більше не реагують на звичайну штучну вентиляцію легень, можуть підтримуватися на вено-венозній (ВВ) ЕКМО, що дає змогу виграти цінний час до появи донорської легені.

- Інтраопераційна підтримка: Під час процедури трансплантації веноартеріальна (ВА) ЕКМО може бути використана для підтримки кровообігу та оксигенації, особливо коли пацієнти не переносять однолегеневу вентиляцію.

- Післяопераційна підтримка: ЕКМО також може знадобитися після трансплантації у випадках первинної дисфункції трансплантата (ПДТ) або гемодинамічної нестабільності.

«Без ЕКМО багато пацієнтів з трансплантацією легень не прожили б достатньо довго, щоб отримати донорський орган. Це змінює правила гри», – каже доктор Хельга Берман, директор програми ЕКМО у великому європейському центрі трансплантації.

Переваги ЕКМО при трансплантаціях легень:

• Дозволяє легеням відпочивати та відновлюватися, зменшуючи тиск під час штучної вентиляції легень.

• Запобігає пошкодженню легень, викликаному ШВЛ (VILI), особливо в тендітних тканинах після трансплантації.

• Сприяє ранній мобілізації та фізіотерапії навіть під час очікування на трансплантацію.

• Забезпечує стратегії ЕКМО в стані спокою, дозволяючи пацієнтам залишатися при свідомості та брати участь у реабілітації.

Однак ЕКМО також пов’язана з певними труднощами:

• Ризик кровотечі та тромбозу.

• Потреба у висококваліфікованому персоналі та цілодобовому моніторингу.

• Висока вартість та ресурсоємність.

Незважаючи на це, результати в центрах з усталеними протоколами ЕКМО значно покращуються, особливо для пацієнтів з низьким дихальним резервом або тих, хто переносить двосторонні трансплантації.

По суті, ЕКМО здійснила революцію в логістиці та безпеці трансплантації легень. З розширенням доступу до ЕКМО та вдосконаленням технологій, її роль у покращенні виживання та функціональних результатів для реципієнтів трансплантатів лише зростатиме.